І Мама подалася простісінько до маяка пакувати кошик. Запакувавши все необхідне для прогулянки, вона відчинила вікно й ударила в гонг. Мумі-мама стояла біля вікна, дивлячись, як уся родина на злам голови мчить до маяка. Їй анітрохи не було соромно, хоч вона добре знала, що в гонг б’ють лише на випадок тривоги.
Ось Мумі-тато і Мумі-троль прибігли до маяка й стояли, задерши носи, схожі згори на великі груші. Мама, опершись лапами на підвіконня, визирнула надвір.
— Не хвилюйтеся! — гукнула вона бадьорим голосом. — Ніде не горить! Просто ми негайно вибираємося на пікнік!
— На пікнік? — зарепетував Тато. — Та як ти могла…
— На нас чигає небезпека! — крикнула Мама у відповідь. — Якщо ми негайно не виберемося на прогулянку, то усі збожеволіємо…
І родина влаштувала морську виправу. З величезною натугою вони витягнули «Пригоду» з Чорного Ока і, незважаючи на хмарну погоду та зустрічний вітер, попливли до найбільшого скелястого острівця на північному заході. Там родина сиділа, цокотячи зубами, на білих скелях, а Мумі-мама готувала каву на власноруч облаштованому між камінням вогнищі, як це робили у давнину по всьому світу. Усе зроблено належним чином: скатертина притиснута в чотирьох кутках камінцями, маслянка з покришкою, горнятка, строкаті купальні халати, схожі на велетенські квіти на скелях, і, звичайно, парасоля від сонця. Коли кава зготувалася, замжичив дощ.