--==Страница 337==--

Пред Оглавл След

— Не базікай дурниць! — обурився Мумі-тато. — Острів не може бути живим. Ось море, то інша річ… — він замовк, затуливши рийку обома лапами.

— Що з тобою? — злякалася Мама.

— Не знаю, — відповів Тато. — Я ще не додумав думку до кінця… не встиг її упіймати…

Прихопивши зошит в цератовій обкладинці, він побрів з наморщеним чолом через гору.

Мумі-мама докірливо глянула на Чорне Око.

— Гадаю, — мовила вона, — що вже найвищий час для якоїсь порядної приємної виправи на природу. З перекускою.

Пред Оглавл След