— Хвилеріз зник, — відгукнувся з берега Мумі-троль. — Усе каміння забрало море.
Ситуація ставала серйозною. Мама, чалапаючи мокрим піском, й собі кинулася у воду, щоб виказати Татові свою симпатію та підтримку, а це ліпше, ніж будь-які слова! Саме такої миті!
Тато і Мама стояли, мерзнучи у хвилях.
Мама думала: «Але ж його море зле й недобре!»
— Ходімо звідси! — озвався Мумі-тато, він мав геть розгублений вигляд. — Напевно, камені були не такими великими, як я гадав…