— Чи до вподоби вам мій капелюх? — запитав він. — Я знайшов його на цвяшку перед дверима. Напевно, належав наглядачеві маяка! Заходьте! Заходьте! Тут усе саме так, як я собі уявляв!
То була велика округла кімната з низькою стелею та чотирма вікнами. Посеред кімнати стояв нефарбований стіл, коло нього — кілька порожніх скринь. Біля печі — вузьке ліжко і невеличкий комод. Залізні сходи вели до ляди у стелі.
— Там ліхтар маяка, — пояснив Тато. — Увечері я запалю його. Погляньте, як тут гарно пасують білі стіни! Як тут велично, вільно і порожньо! А вигляньте у вікно — там теж велично, вільно й порожньо! То як вам?
Мумі-тато поглянув на Маму, яка зайшлася сміхом.
— Твоя правда! Просто дивовижно, як тут вільно і порожньо!
— Тут хтось добряче сердився! — зауважила Маленька Мю.