— Чи немає десь тут поблизу острова з великим маяком? — не відступав Тато. — Чому не видно його вогнів? Ми вже давно мали би побачити світло маяка…
Рибалка мовчки проплив повз них, а коли нарешті відповів, можна було ледь розчути його слова:
— Хтозна… Повертайтеся додому! Ви надто далеко запливли… — і зник у темряві поза їхніми спинами.
Усі прислухалися, чи не долине плюскіт весел, однак ніч мовчала.
— Якийсь він трохи дивний, правда? — невпевнено порушив тишу Мумі-тато.
— Не трохи, а дуже дивний, — запевнила Маленька Мю. — Без клепки в голові!