— Мамо! — покликав Мумі-троль.
Але Мама не чула. Вона підійшла до великої карти на стіні, де була зображена Мумі-Долина, морське узбережжя та навколишні острови, видряпалась на стілець, сягнувши носом морських просторів, й увіткнулася просто в маленьку цятку посеред білої порожнечі.
— Ось він, — пробурмотіла Мама Мумі-троля. — Там ми будемо жити у добрі та злагоді й разом переборювати труднощі…
— Що ти таке кажеш? — скрикнув Мумі-троль.
— Там ми будемо жити, — повторила Мама. — Це Татів острів. Тато потурбується про нас. Ми переселимося туди, почнемо все спочатку і проживемо там усе наше життя…
— А я завжди вважала, що то муха набекала… — бовкнула Маленька Мю.