Мама злізла зі стільця.
— Іноді потрібен час, — мовила вона. — Дуже багато часу, щоб збагнути…
І з тими словами Мумі-мама вийшла у садок.
— Нічого не говоритиму про татів та мамів, — сказала, розтягуючи слова, Маленька Мю. — Бо тоді ти відразу заперечиш, що мами і тати ніколи не роблять дурниць. Вони бавляться у якісь свої ігри, та хай я навіть багна об’їмся — мені не зрозуміти, у які саме.
— А тобі й не треба розуміти! — запально вигукнув Мумі-троль. — Вони, напевно, й самі знають, чому не схожі на інших. А дехто поводиться зверхньо тільки тому, що його прийняли в родину!
— Твоя правда! — не змовчала Маленька Мю. — Я завжди зверхня!