— Дехто, можливо, й думає, що така плямка не є небезпечною, — поволі процідив Мумі-тато. — Але це зовсім не так. Вогонь може тліти під мохом, розумієш? У ґрунті. Може тліти годинами, навіть днями, а тоді раптом — бух! — і полум’я вихопиться на поверхню у цілком іншому місці. Розумієш чи ні?
— Розумію, любий! — відповіла Мама.
— Тому я залишуся тут, — вів далі Тато, похмуро порпаючись у моху. — Я вартуватиму його. Якщо доведеться, навіть усю ніч…
— Гадаєш, це справді… — почала було Мама, а потім додала: — Що ж, мудре рішення. Ніколи не знаєш, як поведе себе мох…
Мумі-тато просидів усе пообіддя, пильнуючи темну плямку. Він обдер від моху чималий шмат землі навколо неї. Навіть від вечері відмовився. Хотів продемонструвати всім, що образився.
— Гадаєш, він залишиться там на ніч? — запитав Мумі-троль.