— Ми погасили вогонь! — гукав йому услід Мумі-троль. — Ми загасили його! Уже нема чого боятися!
Тато став немов укопаний, гаряче повітря обпекло йому горло.
— Ви погасили вогонь без мене? — обурився Тато. — Чому ніхто мені нічого не сказав? Не розбудили і нічого не сказали!
— Любий! — озвалася Мумі-мама з кухонного вікна. — Ми подумали, що зайве тебе будити. То був зовсім крихітний вогник, лише трохи подиміло. Я саме проходила там з відрами, повними води. Достатньо було хлюпнути мимохідь…
— Мимохідь! — скрикнув Тато. — Достатньо хлюпнути! «Хлюпнути» — але й слово! І залишити джерело вогню без нагляду! Де воно? Де воно?
Мама випустила все, що тримала, з лап і квапливо почимчикувала до тютюнової грядки. Мумі-троль залишився на ґанку, витріщаючись їм услід. Чорна плямка в моху була дуже маленькою.