— Шмигун!!! — заволав Петяка.
Просто на траві, під великою купою каміння, мирно спав лепрехун. Уві сні він голосно хропів і час від часу плямкав губами.
Звісно, що Шмигун прокинувся від лементу горобця.
— Що?! Де?! — Він не міг прочуматися, затуляючись від світла долонею.
— Це ми, Шмигуне, — радісно обійняв друга Гаврик.
— А ви мені не снитеся? Я ж іще не розкопав вас.