— Дивні звуки, — зупинився Гаврик.
— Страшно наближатися до тієї потвори, — сів йому на плече горобчик.
— Мусимо йти, — сказав бука, — раптом там і справді Шмигун.
Гаврик пішов далі — прямо на щось невідоме, що темніло біля печери.
Підійшовши впритул, бука побачив, що потвора не рухається, хоча не припиняє плямкати й гарчати.
Тремтячими руками бука дістав сірники й видобув вогонь.