– Дякую, хазяїне,– мовив Том.
– Але добре затям собі це попередження,– докинув торговець,– і не здумай підвести свого пана. Від вас, чорношкірих, тільки того й сподівайся. Якщо ти десь подінешся, я йому й цента не подарую. Коли б він послухав моєї ради, то не довіряв би жодному з вас, бо всі ви ладні вислизнути з рук, мов ті вугрі.
– Хазяїне,– мовив Том, випростуючись,– мені було якраз вісім років, коли стара господиня поклала вас мені на руки, а вам тоді ще й року не минуло. "Оце, Томе,– каже вона до мене,– буде твій молодий хазяїн. Пильно бережи його". То я вас питаю, хазяїне: чи підводив я вас коли небудь, чи не послухався хоч раз вашого слова!
Містер Шелбі був щиро зворушений, і на очі йому навернулися сльози.
– Мій вірний друже,– відказав він,– усе це правда, і коли б моя воля, я не продав би тебе нізащо в світі.
– І даю тобі моє слово,– докинула місіс Шелбі,– що як тільки буде змога, ми одразу ж викупимо тебе. Дуже прошу вас, шановний,– обернулась вона до Гейлі,– запам'ятайте кому ви його продасте, і повідомте мене, хто його новий хазяїн.
– За мене будьте певні,– відповів торговець.– Може, десь за рік я й сам привезу його сюди цілого та здорового і продам вам назад.
– Тоді я сама вестиму торг, і ви не прогадаєте,– сказала місіс Шелбі.