Якби торговець не бачив у його великих голубих очах веселих вогників і не був певен, що всі ті жарти зрештою обернуться для нього чималим прибутком, у нього, можливо, вже урвалося б терпіння. Та він витяг свій засмальцьований гаманець, поклав його на паку бавовни й заходився переглядати якісь папери. Тим часом молодий пан стояв поруч, насмішкувато дивлячись на нього.
– Таточку, купи його! Ну що тобі з того, скільки він коштує! – тихенько прошепотіла Єва, залізши на ящик і обнявши рученятами батькову шию.– У тебе ж грошей багато, я знаю. А мені він так потрібен!
– Навіщо, ясочко? Ти хочеш, щоб він був тобі за брязкальце чи за дерев'яного коника?
– Я хочу, щоб йому було добре.
– Оце то причина, справді!
В цю мить торговець подав йому лист за підписом містера Шелбі. Молодий пан узяв його пучками довгих пальців і недбало перебіг очима.
– Благородна рука,– мовив він,– і з правописом гаразд... Ну що ж, лічіть ваші гроші, приятелю! – І подав торговцеві пачку банкнот.
– Усе правильно,– сказав Гейлі, аж сяючи з утіхи. Діставши з кишені пляшечку з чорнилом, він узявся заповнювати купчу і за кілька хвилин подав її молодому панові.