– Вони хочуть продати хлопця разом із старою,– сказав чоловік.
– Хай спробують! Ця стара торба з кістками не відробить і того хліба, що з'їсть.
– То ви її не купите? – спитав чоловік.
– Дурень буде той, хто її купить. Майже сліпа, геть скоцюрблена, та ще й несповна розуму.
– А от є люди, що купують таких старих і кажуть, ніби вони куди дужчі, ніж здається з вигляду,– замислено мовив чоловік.
– Нема дурних,– відказав Гейлі.– Та я б задарма її не взяв, повірте. Що мені треба, я вже нагледів.
– А жаль буде, якщо ніхто не купить її разом із сином. Вона за ним, видно, аж труситься. Та й віддадуть її, певне, за безцінь.
– От як хто має зайві гроші, то хай її купує. Хлопчиська я заберу й продам на плантації, а з нею морочились мені нема чого, навіть якби її віддали й задурно,– сказав Гейлі.