– По кризі? – перепитали всі в один голос.
– Еге ж,–тихо відповіла жінка.–Мене врятувала щаслива доля. Я пішла по кризі, бо вони гналися за мною... на п'яти наступали... Отож я не мала іншої ради.
– Ой лишенько! – обізвався старий Куджо.– Таж там на річці таке діється! Кригу вже геть поламало, і все громаддя аж гуде за водою.
– Я знала, що крига скресла... так, знала! – нестямно промовила жінка.– І все ж я пішла! Я й не сподівалася, що перейду, навіть не, думала про це, мені було однаково. Коли б я не пішла, мені б лишалося тільки померти. •
– Ви були невільниця? – запитав містер Берд.
– Так, пане. Я належала одному господареві в Кентуккі.
– Він вас кривдив?
– Ні, пане, він був добрий хазяїн.