– Ви хотіли мене бачити? – лагідно спитала місіс Берд.– Сподіваюсь, вам трохи полегшало, сердешна?
У відповідь" вона почула лиш тяжке уривчасте зітхання. Жінка звела свої темні очі й подивилась на неї так тужно та благально, що в місіс Берд аж сльози навернулися.
– Вам нема чого боятися, бідолашко, ми всі ваші друзі,– мовила вона.– Розкажіть нам, звідки ви прийшли і чого хочете.
– Я прийшла з Кентуккі,– відказала жінка.
– Коли? – запитав містер Берд, і собі приєднуючись до розмови.
– Сьогодні ввечері.
– Як же ви сюди дісталися?
– Перейшла по кризі.