– Побачимо,– сказала вона.
Знову запала" мовчанка, і знову її порушив містер Берд.
– Слухай, голубонько...
– Ну? Що там ще?
– Знаєш, отой старий плащ, яким ти накриваєш мене, коли я лягаю задрімнути по обіді... Ти могла бі його віддати тій бідоласі – адже ж їй потрібен одяг.
В цю мить до кімнати заглянула Діна і сказала, що та жінка прокинулась і хоче бачити пані.
Містер і місіс Берд пішли до кухні. Слідом за ними подались і двоє більших хлопчиків – дрібнота на той час уже мирно спочивала в своїх ліжках.
Жінка сиділа на скрині біля груби, втупивши очі в огонь. Обличчя її було сумне, але спокійне, без жодного сліду недавньої дикої нестями.