Потім він повернувся до Опудала і запитав:
— А як твої піддані, любий друже? Чи щасливі вони, чи задоволені твоїм правлінням?
— Я б цього не сказав, — зізнався Опудало, — позаяк дівчиська країни Оз підняли бунт, примусивши мене тікати з міста.
— Ой, серденько моє сердешне! — вигукнув Залізний Лісоруб. — Ой, лихо-лишенько! Але ж вони не нарікали на твоє мудре і милосердне правління?
— Нарікати — не нарікали, але дуже галасували, що ними правлять, а їм правити не дають, — відповів Опудало, — і взагалі занадто вже довго в країні правлять чоловіки. На цій підставі вони й захопили місто, винесли зі скарбниці усе дорогоцінне каміння і тепер самі всім заправляють.
— Ти бач які! Це ж треба до такого додуматися! — вигукнув Імператор, здивований і ошелешений водночас.
— А я чув, як деякі з них казали, — мовив Тіп, — що вони збираються іти походом сюди, щоб захопити місто і замок Залізного Лісоруба.