— Як це так? — вихопилося в Опудала. — Сподіваюся, з ним нічого не трапилося?
— Ні. Нічого лихого, — відповів той. — Сьогодні, бачте, у Його Величності полірувальний день, і саме зараз Їхня Августійша Величність густо змащені полірувальною пастою.
— Авжеж! — ляснув себе по лобі Опудало від здогадки. — Наш друг був завжди трохи дженджиком. І гадаю, що тепер він ще більше дбає про шик і блиск.
— Саме так! — віддав уклін чоловік у лівреї. — Нещодавно наш могутній імператор звелів покрити себе нікельованими латами.
— Отакої! — почувши цю новину, вигукнув Опудало. — Якщо і розум його так само доводять до блиску, то уявляю, яким іскрометним він має бути. Але ведіть нас до нього, я певен, що імператор прийме нас, хай навіть тепер він не в найблискучішому стані.
— Імператор завжди у блискучому стані, — оповістив моргун. — Та перш ніж вести вас до нього, я маю доповісти про ваше прибуття, а далі діяти згідно з наказом.
Відтак товариство прослідувало за служивим до парадного передпокою, а Козла незграбно потупотіла слідом, бо й уяви не мала, що за правилами гарного тону їздові тварини дожидають знадвору.