— Тільки не говори цього у присутності Залізного Лісоруба, — відверто перестеріг Опудало, — щоб не завдати йому образи. Бо він людина горда і має для цього всі підстави й воліє, щоб його називали саме Імператором.
— Як на мене, великої різниці я щось не бачу, — знизав плечима хлопець.
Тим часом Козла перейшла на такий швидкий алюр, що вершникам стало не до розмов — лише б верхи утриматися. Так вони й домчали до самих сходів палацу.
Допомогти їм спішитися вийшов літній моргун у сріблястій лівреї, до якого й звернувся Опудало:
— Проведіть нас до Імператора. Якнайшвидше!
Але чоловік лише переводив збентежений погляд з одного прибульця на іншого. І нарешті мовив:
— Змушений просити вас зачекати. Сьогодні вранці імператор не приймає.