Нержавіючий Імператор
Тіп прокинувся зі сходом сонця, та, виявилося, Опудало встав іще раніше і встиг зібрати своїми незграбними пальцями пару повних жмень стиглих ягід із кущиків, що росли неподалік. На голодний шлунок хлопець проковтнув їх, як оком змигнув, і визнав сніданок достатнім, аби продовжити путь.
Уже за якусь годину вони опинилися на вершині пагорба, звідки відкривався вид на місто Моргунів з високими маківками імператорського палацу, що височів над кварталами торгівців та ремісників. Від погляду на місто Опудало помітно пожвавішав і вигукнув:
— Яка ж це радість — знову побачити свого давнього друзяку, Залізного Лісоруба! Сподіваюся, що з нього кращий правитель, аніж вийшов із мене!
— Тож правитель цього міста — Залізний Лісоруб? — спитала Козла.
— Саме так. Його запросили правити країною Моргунів одразу ж після визволення від Лихої Відьми. А через те, що Нік Рубач має найшляхетніше у всьому світі серце, то я певен, що з нього вдався найшляхетніший та найсердечніший державець.
— А я гадав, що «імператор» — це титул особи, яка урядує імперією, — висловив непевність Тіп, — а країна Моргунів ніяка не імперія, а лише королівство.