— То вже мертві бджоли, тому це не має значення, — заспокоїв його Опудало. — А ось на цьому місці Нік Рубач перебив цілу зграю Сірих Вовків, що їх знову ж таки наслала Лиха Відьма Заходу.
— А хто це — Нік Рубач? — запитав Тіп.
— Саме так насправді звали мого друга, Залізного Лісоруба, — пояснили Їхня Величність. — А ось тут на нас напали Летючі Мавпи, що нас зв’язали, а Дороті забрали з собою, — продовжив він згодом.
— До речі, а чи їдять Летючі Мавпи гарбузи? — одразу ж здригнувся Джек.
— Це мені невідомо, та хвилюватися тобі нема чого, бо, як мені відомо, зараз Летючі Мавпи служать Ґлінді Добрій, яка володіє чарівним Золотим Шоломом, а саме його володарка ними й повеліває, — занурившись у спогади, пригадав Опудало.
Далі Їхня Величність усіма думками поринув у спогади про славні дні перебулих пригод. Тим часом Козла трюхикала собі барвистими луками польових квітів і трав, несучи вершників удалечінь.
* * *