Козла сердито хвицьнула ногою і повела кривим оком у бік Тіпа за підтримкою.
— Що хочу, те й кажу, бо я вам Козла, а не кінь. І не треба мене ображати!
— От наскочила Козла на камінь, — сказав Тіп примирливо. — Я певен, Джек не хотів тебе образити. А сваритися нам ні до чого. Ми маємо залишатися друзями.
— Не знаю, як вам, а мені Гарбузова Голова не друг, — оголосила Козла мстиво. — Як на друга, він надто часто втрачає голову.
Що на це сказати, нікому не спало на думку, тому певний час усі їхали мовчки.
— Це нагадує мені, — нарешті мовив Опудало, — добрі старі часи. Саме на цьому пагорку, де буяє зелена трава, я колись і врятував Дороті від диких Жалючих Бджіл, що їх наслала Лиха Відьма Заходу.
— До речі, а чи не шкодять дикі Жалючі Бджоли гарбузам? — запитав Джек, боязко озираючись навсібіч.