— Якщо вода таки псує гарбуза, — не вгавав Джек, — то, виходить, мені зосталися лічені дні.
— Щось я не помічав, щоб вода псувала гарбузи, — зауважив Тіп, — окрім тих випадків, коли вона кипить. Було б набагато гірше, коли б твій гарбуз дав тріщину.
— Виходить, що воно навіть на краще, що він упав у воду, — оголосив Джек уже більш життєрадісно.
— Тоді не переймайся, бо від зайвих клопотів колись і кіт подох.
— Яке ж мені випало щастя, що я не кіт! — ще більше зрадів Джек.
Пекуче сонце швидко висушувало одяг, і Тіп ворушив солому з Їхньої Величності, щоб вона сушилась рівномірно і була хрустка, як раніше.
Коли все висохло, він знов напхав Опудало соломою, надавши тому попереднього вигляду, і розгладив зморшки на обличчі, від чого воно знову стало веселим і привітним.