— Це вельми несподівано, — зауважив Опудало. — У такому разі попрошу вас замкнути на засуви всі двері та вікна палацу, а я тим часом дам урок Гарбузовій Голові, як слід метати кільця.
Солдат поспішив виконувати наказ, а Тіп, який прибіг, майже наступаючи тому на п’яти, залишився у дворі й став як укопаний, уп’явшись в Опудало поглядом.
Їхня Величність продовжив холоднокровно кидати кільця, наче нічого й не сталося і ніщо не загрожує його тронові, а от Джек, помітивши Тіпа, пошкандибав якнайшвидше, наскільки дозволяли дерев’яні ноги, до хлопця.
— Доброго дня, любий татку! — закричав він захоплено. — До чого ж я радий тебе тут бачити! Знаєш, та капосна Козла мене понесла!
— Я так і знав! — вихопилося у Тіпа. — Головне, голова на місці?
— Як і була — на плечах, — знизав плечима Джек, — а Їхня Величність дуже ґречно зі мною обійшлися.
Саме цієї миті повернувся Зеленобородий Солдат, і Опудало його запитав: