— І що ж тепер? Стріляти у беззахисних дівчат?
— Ніяк ні! — відрапортував Солдат. — Бо рушниця в мене не заряджена.
— Як «не заряджена»?
— А ось так! Про всяк випадок. Щоб нічого не трапилося. Я вже й забув, куди заховав і порох, і кулі. Але якщо ви зачекаєте, я спробую якось знайти.
— Не турбуйтеся, — заохотила його Джинджур, а потім обернулася до своєї армії і вигукнула:
— Дівчата, рушниця не заряджена!
— Уперед! — навперебій заверещали повстанки, що повернулися назад, захоплені гарною новиною, і дружно кинулися на Зеленобородого Солдата, та так, що просто диво, як вони одна одну не поштрикали своїми шпицями.