— А я й не вірю, — не моргнувши оком, відповів Опудало. Потім, уп’явши погляд у дівчину, запитав:
— Чи ти, голубонько, певна, що розумієш як жвакунську, так і левконську?
— Ще б пак, Ваша Величносте! — сказала Джелія Джем, силкуючись, щоб уголос не розреготатися перед лицем Їхньої Величності.
— А як ви поясните те, що, здається, я їх і сам розумію? — зажадав пояснень Опудало.
— Бо насправді це одна й та сама мова! — не витримавши, пирснула сміхом дівчина. — Невже Ваша Величність не знає, що в країні Оз усі розмовляють однією мовою?
— Ти ж бач, як воно! — вигукнув Опудало, не приховуючи полегшення. — Виходить, я й сам міг би бути собі тлумачем!
— Цілковито моя провина, Ваша Величносте, — почухав потилицю Джек. — Я гадав, позаяк ми з різних країв, то й мови у нас мають бути різні.