На тому Опудало наказав Зеленобородому Солдатові пошукати серед містян того, хто розуміє як мову левконців, так і мову власне городян, — і негайно доставити до палацу. Коли Солдат відбув, Опудало знову звернувся до Джека:
— А чому б вам не скористатися стільцем, поки ми чекаємо?
— Ваша Величність забули — я вас не розумію, — мовив у відповідь Гарбузова Голова. — Коли ви пропонуєте мені сісти, вам краще подати мені зрозумілий знак.
Опудало спустився з трону, підкотив іззаду до нього крісло і штовхнув його під коліна, та так, що Джек упав на подушку як підкошений і склався навпіл, наче кишеньковий ножик, і потім ще йому довелося докласти немало зусиль, аби знову випростатися.
— Чи зрозуміли ви мій знак? — запитали Їхня Величність з усією люб’язністю.
— Ще й надто, — оголосив Джек, схопившись руками за голову, щоб повернути її назад, бо від штовхана голова його перекрутилася задом наперед.
— Здається, вас робили нашвидкуруч, — зауважив Опудало, спостерігаючи за тим, як борсається Джек.