Страж відкрив велику скриню з окулярами і заходився припасовувати їх до Джекових лупатих баньок.
— Щось у мене в наявності немає таких окулярів, аби закривали вам очі, — зітхнувши, схопився за голову Страж. — Та й голова у вас якась завбільшки з гарбуз, доведеться ще й мотузкою підв’язувати.
— Та навіщо мені взагалі окуляри? — не зрозумів Джек.
— У нас так заведено, — пояснив Солдат. — Без них тебе може осліпити блиск та сяйво нашого прекрасного міста.
— Он воно як! — вигукнув Джек. — Тоді чіпляйте, та найщільніше. Чого-чого, а осліпнути я не хочу.
— І я не хочу! — нагадала про себе Козла. Отож пару зелених окулярів знайшли й для тих банькуватих сучків, що були їй за очі.
Потому Зеленобородий Солдат крізь внутрішню браму вивів їх до міста, і вони одразу ж опинилися на головній вулиці величного Смарагдового міста. Іскристі зелені самоцвіти прикрашали фасади чепурних будинків, міських веж та башточок, і навіть зелена мармурова бруківка виблискувала коштовними камінцями. Усе це й справді мало справити незабутнє враження на того, хто бачив уперше таку величну красу.