Джек заїхав через ворота на Козлі просто у вартівню. Страж посмикав за мотузку, задзеленчав дзвіночок, і до вартівні з інших дверей увійшов дуже високий Солдат. Він був убраний у зелений мундир, з плеча в нього звисала довжелезна зелена гвинтівка, і майже колін сягала доглянута зелена борода.
Страж негайно звернувся до нього:
— Тут до нас дивнуватий добродій, який певної мети візиту не має і навіть чого хоче — не знає. І що ж нам із ним робити?
Зеленобородий Солдат прискіпливо оглянув Джека. Нарешті він рішуче похитав головою, та так, що бородою пішли зелені бурунці.
— Мій обов’язок — відвести його до Їхньої Величності Опудала.
— А що Їхній Величності Опудалові з ним робити? — поцікавився Страж.
— А то вже Їхньої Величності клопіт, — відмахнувся Солдат. — У мене й свого клопоту повна голова. А все, що приходить звідти, — махнув він рукою за мур, — то вже Їхньої Величності морока. Тож одягай на хлопця окуляри, і я відведу його до королівського палацу.