Вибравши на узліссі зелене міцне дерево, хлопець відтяв коротеньку гілочку, загострив один її край і вставив у дірочку, яку виколупав у карку Козли. А для вірності він ще й взяв із дороги каменюку і поміцніше забив палю в дірку.
— Тпр-р-ру! — заволала Козла. — Мені від вашого стукоту аж трясця!
— Хіба боляче? — занепокоївся хлопець.
— Не те щоб боляче, — відповіла Козла, — але у мене аж трясця, коли мене трясуть.
— Ну, все вже позаду, — заспокоїв її Тіп. — Сідай-но, Джеку, і міцно тримайся за палю. От і не впадеш.
Отож Джек ухопився за палю, а Тіп скомандував: «Но-о-о!»
Слухняна Козла відразу підтюпцем побігла вперед, погойдуючись із боку в бік на кожному кроці.