— А от якби вона була жива, вона теж бігала б, буцкалася та полюбляла капусту? — уперто допитувався Джек.
— Може, й бігала б, може, й буцкалася б, а от щодо капусти — не певен, — відповів хлопець, давлячись від сміху від однієї думки про кóзлу і капусту. — І звідки їй бути живою, як вона — дерев’яна?
— Так і я — дерев’яний, — знизав плечима Джек.
Тіп здивовано подивився на нього.
— А й справді: дерев’яний, але — живий! — вигукнув він. — А живим тебе зробив чарівний порошок. А де той порошок, як не в мене в кишені!
З тими словами він витяг з кишені перечницю і задумливо покрутив її в руках.
— Цікаво, — протягнув він, — а чи зможе цей порошок оживити й кóзлу?