— Принаймні не гірші, — додав Опудало і погладив Тіпа по голові.
— І в навчанні вони не гірші, — оголосив учений Жук. — Я й сам був би радий бути твоїм наставником, коли ти знову станеш дівчинкою.
— Заждіть... а як бути зі мною? — переполохався Джек Гарбузова Голова. — Якщо ти станеш дівчинкою, то хто ж буде мені за татка!
— Мабуть, не я, — відповів Тіп зі сміхом крізь сльози. — Утім, жалкувати про втрату родинних стосунків не буду. — Він якусь хвилину сумнівався, поки врешті-решт не звернувся до Ґлінди. — Все ж можна спробувати... ненадовго. Тільки подивитися, як воно — бути дівчиськом. Та якщо мені не сподобається, зараз же обіцяйте перетворити мене на хлопчика знов.
— Насправді, — похитала головою Чародійка, — зробити цього я не в змозі. Бо перетвореннями я не займаюся через те, що чесна чарівниця ніколи не вдається до омани, а видавати одне за інше — це омана і є. Лише нерозбірливі відьми звертаються до цього промислу, і саме тому я зараз змушена просити Момбай зняти з тебе свої чари і повернути тобі твій справжній вигляд. Та не забудь, що для неї це буде останнє чаклунство.
Тепер, коли правда про походження принцеси Озми спливла назовні, відкрилося й інше: насправді старій Момбай на Тіпа було начхати, та гніву Ґлінди вона будь-що хотіла уникнути; а з іншого боку, і хлопець шляхетно пообіцяв забезпечити їй гідну старість, коли він стане правити Смарагдовим містом. Зважаючи на все це, Відьма й взялася виконати своє остання чаклунство. Почалися приготування.
За наказом Ґлінди паланкін поставили посеред королівського шатра. Він був устелений купою м’яких подушечок, обтягнутих рожевим шовком, а із золотого багета пишними складками легкої, як осіннє павутиння, рожевої тканини спадали ефірні фіранки, які цілковито укривали внутрішність паланкіна від стороннього зору.