— Хлопчика?! — луною почулися голоси, і всі мимоволі повернулися туди, де стояв Тіп, бо саме його, як усі вже знали, Момбай і ростила з самого малку.
— Так, — мовила стара Відьма, кивнувши головою. — Це і є принцеса Озма, що її немовлям приніс до мене Чарівник, який позбавив трону її батька. Саме вона і є законною правителькою Смарагдового міста, — і гачкуватим кістлявим пальцем вона вказала просто на хлопця.
— Я?! — вигукнув вражений Тіп. — Яка ж із мене принцеса Озма! Я навіть не дівчинка.
Ґлінда всміхнулася, підійшла до Тіпа і взяла його смагляву ручку в свою білосніжну долоню.
— Зараз ти, звісно, не дівчинка, — сказала вона лагідно, — бо Момбай обернула тебе на хлопчика. Та народився ти дівчинкою, до того ж принцесою. Тому ти маєш повернути собі свій первісний вигляд, щоб стати Королевою Смарагдового міста.
— Та нехай краще Королевою залишається Джинджур! — вигукнув уже готовий розридатися Тіп. — А я хочу залишатися хлопчиком і мандрувати світом з Опудалом, і Залізним Лісорубом, і вченим Довгоносиком, і Джеком, і — авжеж! — з моїми добрими друзями Козлою і Ґампом! Я не хочу бути дівчиськом!
— Не переймайся так, любий друже, — спробував заспокоїти його Залізний Лісоруб. — Мені казали, що бути дівчинкою не так і погано; до того ж ми все одно залишимося вірними друзями. І, щиро кажучи, я завжди вважав, що дівчатка куди кращі за хлопців.