— Це ж не хто інший, як наша тлумачка! — зрадів Джек з доречною цього разу усмішкою.
Джелію змусили розказати все про хитрощі Момбай, а вона у свою чергу попросила Ґлінду про захист, який їй і було надано. А ось Ґлінда тепер розгнівалася не на жарт і передала Джинджур грізне попередження, що обман, мовляв, розкрито і що коли справжню Момбай не видадуть, це матиме вельми серйозні наслідки.
До цього послання Джинджур була готова, адже Відьма, щойно набула свого вигляду, одразу зрозуміла, що хитрощі її розкрито. Та підступна карга вигадала нову пастку і взяла з Джинджур обіцянку зробити все, як треба. Тому посланцю від Ґлінди Джинджур відповіла наступне:
— Передай своїй повелительці, що Момбай ми ніде знайти не можемо. Та якщо Ґлінда так хоче, то ласкаво її просимо до міста, і хай сама шукає де завгодно. Хоче — хай бере з собою друзів. Але у мене одна умова: якщо вона не знайде Момбай до заходу сонця, то покине наші землі з миром і назавжди.
На ці умови Ґлінда пристала, бо добре знала, що зла Момбай ховається десь у місті. Джинджур розпорядилася відчинити ворота і впустити до міста загін шукачів на чолі з Ґліндою. До загону приєдналися також Опудало й Залізний Лісоруб; Джек Гарбузова Голова їхав на Козлі, а замикав загін із поважним виглядом Надзвичайно Збільшений і Всебічно Освічений Довгоносик. Щодо Тіпа, до якого Ґлінда відчувала якусь особливу приязнь, то він ішов поруч із Чародійкою.
Звісно, Момбай не мала ніякого наміру бути викритою, тому, поки її вороги ще крокували бруківкою міста, вона вже обернулася на червону троянду, що квітнула на кущі в садку біля палацу. Треба визнати, що це була дуже хитра задумка, якої від неї Ґлінда навіть не чекала, тому кілька дорогоцінних годин було втрачено у марних пошуках.
Незадовго до заходу сонця добра Чародійка зрозуміла, що, здається, цього разу стара Відьма її перехитрила, і навіть віддала команду повертатися до табору.