— Ну то й що? — не втримався від жарту Довгоносик. — Мішку з грошима крах не страшний!
— Хіба я тебе не просив... — підвищив голос Тіп із докором.
— Просив! — не став упиратися Довгоносик. — Вибачаюся, ще раз обіцяю стримувати себе.
— Так буде краще для тебе самого, — об’явив хлопець, — звісно, якщо ти бажаєш і далі подорожувати в нашому товаристві.
— Авжеж! — пробубонів Довгоносик, відчувши погрозу. — Розлуки з вами я не переживу.
На тому Тіп і поставив крапку.
Військо невпинно рухалося вперед, поки не настала ніч, і вже при тьмяному світлі молодика рать Ґлінди оточила Смарагдове місто і розбила на зелених луках багряні шовкові шатра. Шатро ж самої Ґлінди було з білосніжного шовку і більше за інші, і над ним майоріли багряні стяги. Окремий намет поставили й для Опудала з товаришами. Усе це було зроблено з військовою швидкістю і чіткістю, після чого військо, звісно, окрім чатових, відійшло до сну.