Після цієї люб’язної промови Ґлінда відпустила мандрівників, які подалися на прогулянку її чудернацьким садом. Не одну годину блукали друзі садом, милуючи зір зібраними тут дивовижами, від яких аж дух забивало.
Наступного ранку вони знову з’явилися на аудієнцію до Ґлінди, яка ось що їм сказала:
— Я дуже уважно перечитала всі хроніки правління Чарівника, і є три речі, які викликають у мене підозру: по-перше, він їв боби з ножа, по-друге, тричі потай навідав стару Момбай і, по-третє, він накульгував на ліву ногу.
— Оце останнє свідчення, безумовно, підозріле! — вигукнув Гарбузова Голова.
— Не обов’язково, — заперечив Опудало. — Скажімо, він міг натерти мозолі. Ось у мене його звичка їсти боби з ножа викликає куди більше підозр.
— Та, можливо, саме так за правилами доброго тону їх прийнято їсти у великій країні Омаха, звідки він родом, — припустив Залізний Лісоруб.
— Можливо і таке, — не став сперечатися Опудало.