— Хай тоді Довгоносик ковтає іншу пігулку, — рішуче мовив Тіп. — І загадає, щоб ми летіли куди треба.
— Слушна думка, — погодився Надзвичайно Збільшений Довгоносик. — Я готовий.
Та тут вийшла заминка: Опудало обмацав усі свої кишені — перечниці ніде не було. З наростаючою тривогою мандрівники обнишпорили кожну складочку диванів — результат був той самий.
А Ґамп усе летів і летів уперед і ніс їх невідомо куди.
— Судячи з усього, я залишив перечницю ґавам, — урешті-решт визнав Опудало.
— Це, звісно, велика халепа, — оголосив Залізний Лісоруб. — Утім, нам зараз не згірше, як було до того, як ми відкрили подвійне дно з пігулками.
— І навіть краще, — утішив усіх Тіп. — Бо якби не чарівна пігулка, то ми й досі кукували б у ґавиному гнізді.