— Що ж, — мовив Довгоносик, — доведеться мені рятувати нас у своїй надзвичайно збільшеній і всебічно-освіченій манері, бо, здається, я єдиний тут, хто не лише може, а й прагне загадати бажання. Прошу виділити мені одну пігулку.
І без зайвих вагань він під захопленими від його відваги поглядами присутніх проковтнув пігулку, а потім порахував до сімнадцяти по два точнісінько так само, як і Тіп перед цим. І не знати з якої причини, може, тому, що шлунок у жуків міцніший, ніж шлунок у хлопчиків, та срібляста пігулка не викликала у Довгоносика жодного розладу.
— Бажаю, щоб зламані крила Ґампа самі собою полагодилися і стали як новенькі! — загадав Довгоносик урочисто з повагом.
Усі обернулися в бік Ґампа. Бажання збулося настільки блискавично, що ніхто не встиг і оком змигнути, аж гульк — Ґамп уже стояв у гнізді як новенький, як і тоді, коли його оживили на даху палацу, готовий хоч зараз розправити крила.
Опудало звертається по допомогу до Ґлінди Доброї
– Ура! — радісно закричав Опудало. — Нарешті ми можемо вилетіти із цього злощасного гнізда!
— Однак уже вечоріє, — зауважив Залізний Лісоруб, — а якщо летіти проти ночі, то в горах можна потрапити у дуже велику халепу. Не подобаються мені ці нічні польоти: ніколи не знаєш, де ти і що трапиться наступної миті.