— Ми збилися з дороги, — невесело визнав Опудало. — А чи не заніс нас часом Ґамп за межі країни Оз, через піщані пустелі в незвідані далекі краї, про які нам колись розповідала Дороті?
— Тоді нам негайно треба назад! — рішуче вигукнув Лісоруб. — До того ж якнайшвидше.
— Що ж — розвертайся! — звертаючись до Ґампа, скомандував Тіп. — Мерщій!
— Якщо я стану розвертатися, то можу перекинутись, — відповів Ґамп. — Розвертатися я не навчений. Тому найкраще, що можна зробити, — це де-небудь сісти, на землі розвернутися і гайда — знову в політ.
Хоча цей план виглядав розумним, але придатного місця для посадки, куди сягало око, не було. Спочатку вони летіли над селом, таким великим, що Довгоносик не забув оголосити, що це, либонь, місто. А ледве закінчилося місто, як почалися гори з глибокими прірвами та крутими скелями, які були видні як на долоні.
— Зараз або невідомо коли! — раптом вигукнув хлопець, коли вони пролітали над якоюсь пласкою вершиною. Він обернувся до Ґампа і наказав:
— Шукай рівне місце і сідай!