— Куди прямуємо? — запитав Тіп, забираючись із ногами на диван і допомагаючи залізти Джеку.
— У Південний край, туди, де править чарівна Королева Ґлінда Добра, яка, безперечно, з радістю нас прийме, — сказав Опудало, у свою чергу незграбно видираючись на диван. — Летимо до неї і спитаємо у неї поради.
— Це дуже розумно, якщо подумати, — об’явив Лісоруб, підсаджуючи Довгоносика і закидаючи на заднє сидіння Козлу. — Я знаю Ґлінду Добру і не сумніваюсь, що вона — той друг, хто пізнається в біді.
— Усі готові? — запитав Тіп.
— Усі, — за всіх відповів Залізний Лісоруб, улаштовуючись поруч з Опудалом.
— Тоді, — звернувся Тіп до Ґампа, — коли твоя ласка, неси нас на південь. Неси нас не низько і не високо, а так, щоб не чіпляти дахи чи дерева. Бо від висоти у мене памороки в голові.
— Авжеж! — коротко відповів Ґамп.