— Приємно це чути, — злегка прокашлявшись, сказав Ґамп.
— А моя усмішка — хіба вона не заслуговує на вашу увагу? — спитав Джек Гарбузова Голова. — Вона завжди така сама.
— Semper idem, — пояснив Жук, випинаючи груди, — це латиною «все та сама».
Ґамп спантеличено витріщився на нього.
— А я, — заявила Козла, заповнюючи ніякову паузу, — така помітна, бо не помітити мене неможливо.
— Для мене, мабуть, це честь — мати таких особливих господарів, — байдуже сказав Ґамп. — Якби я міг відрекомендувати себе настільки ж вичерпно, як ви, то був би більш ніж задоволений.
— Усьому свій час, — зауважив Опудало, — пізнати самого себе — це неабияке досягнення, на яке у нас, а ми набагато старші за тебе, пішов не один місяць. Але це ми обговоримо іншим разом, бо зараз нам пора у путь-дорогу, — звернувся він до решти. — Усі на борт!