— Як я тебе розумію! — поспівчував Залізний Лісоруб.
— Утім, — продовжував Ґамп, — от дивлюсь я на вас, мої господарі, й бачу, що й вас змайстровано ніяк не краще за мене.
— Зовнішність оманлива, — бундючно нагадав Довгоносик. — От я, наприклад, з одного боку Надзвичайно Збільшений, а з іншого — Всебічно Освічений.
— Воно і видно! — пробурмотав Ґамп без особливого завзяття.
— А я от хоч і опудало, але рідкісних мізків опудало, — гордовито виступили Їхня Величність.
— Не може бути! — чемно здивувався Ґамп.
— А я от хоча й із заліза, — ударив себе в груди Лісоруб, — та маю найдобріше та найшляхетніше серце на всім білім світі.