І тут Опудало вперше перелякався до нестями і вже ладен був дременути світ за очі.
— Невже цей вогонь добереться до мене? — заволав він, тремтячи так, що було чути, як під камізелькою торохтить солома. — Адже за мить від мене лишиться тільки попіл! Нічого страшнішого за вогонь я в своєму житті не бачив!
— Треба тікати! — стривожено заіржала Козла і забила копитами. — Бо від сухої цурки, з якої мене зробили, вмить зостанеться лише головешка.
— А от вогонь — чи він небезпечний для гарбузів? — небезпідставно запитав Джек.
— Ви знаєте, що таке печений гарбуз? Отож! Утім, і для жука тут пахне смаженим! — не став утішати його Довгоносик, вже стаючи навкарачки, бо так йому бігти було куди звичніше.
Загальній втечі запобіг Залізний Лісоруб, і не тому, що він був залізний і не боявся вогню.
— Подивіться-но на маленьку мишку! — гримнув він. — Вона йде просто крізь полум’я — і хоч би що! А це тому, що ніякого полум’я немає, є лише мара.