— Та я вже готовий, — відповів Опудало і з цими словами ліг горілиць та розстебнув камізельку. За пазухою й справді була солома.
Королева видала пронизливий виск, і за мить дванадцятеро гвардійців, вигулькнувши з нірок, стояли в строю в очікуванні наказу.
Що їм наказала Королева, достеменно не відомо, бо наказ пролунав мишачою мовою. Важливе, однак, інше: без жодних вагань хоробра дюжина опинилася в Опудала за пазухою.
Щойно всі дванадцять полівок заховалися в соломі, Опудало наглухо застебнув камізельку на всі ґудзики, встав і подякував Королеві за її ласку.
— А ще ви можете допомогти нам тим, — звернувся до Королеви Залізний Лісоруб, — якщо вкажете нам дорогу до Смарагдового міста. Бо, схоже, якісь ворожі чари плутають нас та збивають з путі.
— Що ж, — відповіла Королева, — у такому разі я сама залюбки побіжу попереду. Ви готові?
Залізний Лісоруб подивився на Тіпа.