Жук уклонився з надзвичайною вишуканістю.
— З великим задоволенням, — відповів він, — приймаю ваше люб’язне запрошення, бо в країні Оз важко відшукати інше таке своєрідне товариство, яке було б мені таким своїм і рідним.
— Тонко спостережено, — визнав Гарбузова Голова. — Ми — різні, але разом, як мухи й мед.
— Але, перепрошую за свою настирливість, чи не здається вам, що ви всі — гм! — дещо непересічні? — запитав Довгоносик, оглядаючи товариство з неприхованою цікавістю.
— Не більше, ніж ви, — відповів Опудало, міряючи того поглядом. — У житті все непересічне, доки не перетинаєшся з ним щодня.
— Яка непересічна філософія! — вигукнув із повагою Довгоносик.
— Це тому, що мої мізки сьогодні налаштовані на філософський лад, — визнав Опудало з нотками гордості в голосі.