— А я й не знав, — мовив Тіп, не без здивування розглядаючи Довгоносика, — що комахи теж носять одяг.
— А вони й не носять, себто в природному стані, — поворушив той вусами. — Та під час своїх мандрів мені випала щаслива нагода врятувати одному кравцю його дев’яте життя — кравці ж бо, нехай буде вам відомо, як і кішки, мають дев’ять життів. Вдячність його була безмежна, бо якби він утратив оте своє дев’яте життя, то тут йому, за його ж словами, й гаплик; ось чому він просто благав мене виявити йому ласку і дозволити справити мені пристойний костюмчик. Дуже пасує мені, чи не так? — Жук підвівся й покрутився навколо себе, аби інші змогли оцінити покрій.
— Либонь, він був дуже гарним кравцем, — із заздрістю зітхнув Опудало.
— Принаймні добросердим, — зазначив Залізний Лісоруб.
— А куди ви прямували, коли зустрілися з нами? — запитав Тіп Жука.
— Та нікуди конкретно, — пролунало у відповідь, — хоча й маю намір незабаром відвідати Смарагдове місто і там дати для обраної аудиторії цикл лекцій на тему «Світ під мікроскопом, або Переваги збільшення».
— А ми саме туди й прямуємо, — мовив Залізний Лісоруб. — Тож, якщо бажаєте, приставайте до товариства.