Тут школярі позаскакували на стільці та повитягували шиї, щоб краще мене розгледіти, а дві дівчинки навіть залізли на підвіконня розчахнутого вікна, аби мати ліпший огляд.
— До вашої уваги, — до загального відома проголосив учитель, — вельми збільшений Жук-хитун, одна з найцікавіших комах на світі!
Як Всебічно Освічена особа, що розуміється на гарних манерах, у цьому місці його промови я встав на задні лапки і, приклавши передню лапку до грудей, віддав чемний уклін. Така моя дія, будучи неочікуваною, здається, справила несподіване враження: бо одна з дівчаток, що примостилася на підвіконні, раптом заверещала і випала з вікна, а падаючи, ще й потягнула за собою подругу. На це з вуст учителя зірвався зойк переляку, і наступної миті він був уже за дверима — подивитися, чи не забилися дівчатка. Натовп школярів із галасом кинувся слідом, а я залишився на самоті зі своїми думками, все ще у надзвичайно збільшеному вигляді, і вільний робити що схочу.
І першою ж думкою було: ось вона, слушна нагода накивати п’ятами. Тепер мій розмір у будь-кого викликав повагу. І це давало мені змогу безбоязно мандрувати широким світом, тоді як моя висока культура мала зробити мене гідним співбесідником найосвіченішій особі, з якою я мав би щастя зустрітися на моєму шляху.
Отож, поки вчитель підводив дівчаток, що більше злякалися, ніж забилися, із землі, а решта учнів обступали їх щільним колом, я спокійно вийшов із школи, завернув за її ріг і ніким не помічений невдовзі дістався гаю неподалік від школи.
— Чудасія, та й годі! — захоплено вигукнув Гарбузова Голова.
— Безперечно, — погодився Жук. — Я ніколи не втомлюся вітати себе з тим, що втік у надзвичайно збільшеному стані, бо навіть мої надмірні як на кузьку знання не стали б мені в нагоді, якби я залишився дрібною комашкою.