Решта прослідкували за його поглядом і справді помітили щось дуже й дуже незвичне: таке, що нікому досі бачити не доводилося. Воно наближалося лукою швидко й безшумно і за кілька хвилин уже стояло перед мандрівниками та розглядало їх із таким же подивом, як і вони його.
За всіх обставин Опудало залишався незворушним.
— Доброго ранку! — чемно привітався він.
У відповідь незнайомець зняв циліндр і віддав вишуканий уклін.
— Доброго ранку всім і кожному окремо! Сподіваюся, що ви всі в сукупності перебуваєте у доброму здоров’ї. Дозвольте презентувати вам мою візитну картку.
Після вельми пишномовного вітання незнайомець так само вишукано простягнув Опудалові свою візитівку. Опудало прийняв її, покрутив туди-сюди і, кивнувши головою, передав Тіпу.
Хлопець прочитав уголос: