— Треба добре покрутити мізками, — відповіли Їхня Величність Опудало, — бо досвід мій підказує, що я завжди знайду вихід, от тільки дайте час до ладу все обмізкувати.
— Покрутити мізками треба всім, — мовив Тіп. — Хтозна, кому спаде на думку, як полагодити Козлу.
Отож вони посідали рядком на моріжок і стали гадати, як же його бути, а Козла тим часом зайняла себе тим, що стала пильно вивчати поламану кінцівку.
— Болить? — співчутливо запитав Залізний Лісоруб.
— Нога? Та ні, — відповіла Козла. — Але ж болить, що я така ламуча.
Якийсь час усі мовчки думали. Аж раптом Залізний Лісоруб підвів голову і глянув удалечінь.
— Що то таке наближається до нас? — поцікавився він.